Попался фрагмент текста из данного учебника, предлагаю и вам прочесть. Думаю, что вопросов по генезису бесчеловечных поступков ВСУ-шников и прочих отщепенцев в ЛДНР больше не останется... Особо "важное" я подчеркнул..
Прошу:
Оригинал и перевод текста - под спойлером
Оригинал:«Ми - діти України, вона наша мати. Матерів, як відомо, не вибирають. Чесні люди. А малороси, народившись українцями, відкидають рідну матір, йдуть до мачухи і служать їй, як матері. Ось такі серед нас народжуються, такі серед нас живуть, вимагають до себе поваги. У таких «дітей України» серце не здригається, коли вони зраджують свою матір - Україну. У них відсутнє почуття сорому за своє злодійське поведінку, у них немає такої моральної якості, як відповідальність перед предками і нащадками; вони не відчувають докори сумління за те, що своєю поведінкою ганьблять усю українську націю. Тільки за формою ці істоти належать до людської спільноти, а по суті - до нелюдам, полулюдям (навіть якщо вони мають вищу освіту, вчені ступені та звання) . По багатьом з них вже давним-давно плачуть українські в'язниці. Плачуть і ніяк не дочекаються своїх «клієнтів» . Не плачте, в'язниці, чекайте, прийде ваш час, до вас завітають-таки українофоби, і не в гості, а назавжди. І тоді українське суспільство очиститься від цього сміття, від нестерпного бруду та ганьби»
Перевод:«Мы — дети Украины, она наша мать. Матерей, как известно, не выбирают. Честные люди. А малороссы, родившись украинцами, отвергают родную мать, идут к мачехе и служат ей, как матери. Вот такие среди нас рождаются, такие среди нас живут, требуют к себе уважения. У таких «детей Украины» сердце не содрогается, когда они предают свою мать — Украину. У них отсутствует чувство стыда за своё злодейское поведение, у них нет такого морального качества, как ответственность перед предками и потомками; они не испытывают угрызения совести за то, что своим поведением позорят всю украинскую нацию. Только по форме эти существа принадлежат к человеческому сообществу, а по сути — к извергам, полулюдям (даже если они имеют высшее образование, учёные степени и звания) . По многим из них уже давным-давно плачут украинские тюрьмы. Плачут и никак не дождутся своих «клиентов» . Не плачьте, тюрьмы, ждите, придет ваше время, к вам пожалуют-таки украинофобы, и не в гости, а навсегда. И тогда украинское общество очистится от этого мусора, от нестерпимой грязи и позора»