Цитата: svlg от 29.10.2017 21:13:14Раз уж про Испанию и украину- как раз сегодня на картинку наткнулся с самой настоящей "украинской" фамилией:
Знамя 3-го батальона(бандеры) Испанского(!!!!!!!) легиона вермахта
Наводит на разные размышления по поводу этнического состава западенцев и суммарного коллективного бессознательного накопленного в этом отстойнике европы.
Из книги "Львів. Кава. Любов." (2016 г.) - рассказ "Італійський нащадок" (Итальянский наследник).Софія й Фабіо посмакували кексами з кавою латте у «Світі кави», вийшли у прохолоду осіннього ранку і взяли керунок на Високий Замок. Поки дійшли і видряпалися на львівську гору, не звиклий до таких довгих походів пішки Фабіо засапався. Софія краєм ока спостерігала, чи не вималюється на його обличчі роздратування.
Натомість зауважила вдоволену усмішку. На горі Фабіо обійшов оглядовий майданчик, задивився на роздмуханий вітром український прапор, витягнув із торбинки фотоапарат і попросив його зазнимкувати. При цьому чи то їй здалося, чи він справді сказав: «Бандера».
Як справжня галичанка, Софія, віддаючи фотоапарат, з тремкою повагою до італійця, так добре знайомого з українською історією, поцікавилася, звідки йому відомо про українського національного героя. Той здивовано здвигнув плечима — не знає такого. Вона не вгамовувалася — покрутила запитання з іншого боку.
—Ти говорив — Бандера?
—Так, так! — весело погодився він. — Я забув, як це, — він вказав на стяг, — називається англійською.
Тоді вони в спілкуванні ще міксували мови — англійську з італійською.
—Нашою мовою — Banderia.
Софія не втрималася і весело розсміялася з їхнього втішного непорозуміння. Фабіо розсміявся разом із нею.
Перевод:
София и Фабио полакомились кексами с кофе латте в «Мире кофе», вышли в прохладу осеннего утра и направились к Высокому Замку. Пока дошли и вскарабкались на львовскую гору, непривычный к таким долгим походам пешком Фабио запыхался. София краем глаза наблюдала, не появится ли на его лице раздражение.
Вместо этого заметила довольную улыбку. На горе Фабио обошел смотровую площадку, засмотрелся на раздутый ветром украинский флаг, вытащил из сумки фотоаппарат и попросил его сфотографировать. При этом, то ли ей показалось, то ли на самом деле, он сказал: «Бандера».
Как настоящая галичанка, София, отдавая фотоаппарат, с трепетным уважением к итальянцу, так хорошо знакомому с украинской историей, поинтересовалась, откуда ему известно об украинском национальном герое. Тот удивленно пожал плечами — не знает такого. Она не успокаивалась — зашла с другой стороны.
—Ты говорил — Бандера?
—Да, да! — весело согласился он. — Я забыл, как это, — он указал на флаг, — называется по-английски.
Тогда они в общении еще мешали языки — английский с итальянским.
—По-нашему, по-итальянски,— Banderia.
София не удержалась и весело рассмеялась над их забавным недопониманием. Фабио рассмеялся вместе с ней.