Тред №171159

Цитата: ursus

Іполит Матвійович зняв з голови заплямований касторовий капелюх, розчесав вуса, з яких від дотику гребінця вилітав дружний табунець електричних іскор, і, рішуче одкашлявшись, розказав Остапові Бендеру, першому на його життєвому шляху пройдисвітові, все, що йому було відомо про діаманти зі слів померлої тещі.
Протягом оповідання Остап кілька разів зривався на ноги і, звертаючись до залізної грубки, захоплено скрикував:
— Крига скресла, панове присяжні засідателі! Крига скресла.
А вже через годину обидва сиділи за хитким столиком і, упираючись головами, читали довгий список коштовностей, що прикрашали колись тещині пальці, шию, вуха, груди й волосся. ....

....................................

Що Боже, ты мій Господе! чого нема на тій ярмарци! колеса, скло, деготь, тютюнъ, ремень, цыбуля, крамари всяки... такъ що хоть бы въ кишени було рубливъ и съ тридцять, то и тогди бъ не закупывъ усіей ярмаркы!

Не хилися, явороньку,
      Ще ты зелененькій;
Не журыся, козаченьку,
      Ще ты молоденькій!

Не бійся, матинко, не бійся,
Въ червоные чобитки обуйся,
         Топчи вороги
               Пидъ ноги,
         Щобъ твои пидкивки
               Брязчалы!
         Щобъ твои вороги
               Мовчалы!
                          Свадебная пѣсня.

---