Тред №351450

Українець – це довготерпивець і борець.

Українець витрачає життя на виживання і робить вигляд, що він самореалізується.

Бути українцем – це чути щодня, як Він "лажає", а Вона – бреше. Бути українцем – це ходити косяками за сліпими поводирями. Заходити в нікуди і знову йти на манівці.

Бути українцем – це шкодувати "діячів" усіх мастей і вболівати за них як за футбольних зірок. Це бути глядачем – спостерігати як грають інші.

Це ганити американців або росіян за те, що ті голосно розмовляють на людях. Не висовуватися, не задавати питань після лекцій.

Бути українцем – це остерігатися, чи знатимуть, що Україна – це не Росія, і де ми знаходимося на карті.

Бути українцем – це сторонитися земляків за кордоном. Це – добивати одне одного всередині країни, але об’єднуватися з україно- та російськомовним в дискусіях проти "москалів".

Бути українцем – це "в гробу бачити" усіх, хто зверху, і палець об палець не вдарити, аби їх спихнути.

Бути українцем – це шукати винних на стороні. Це до посиніння винаходити велосипед замість того, щоб їхати.

Бути українцем – це поки робиться ремонт змінювати по три бригади. Бо не якісно. І так само неякісно працювати на власному робочому місці. Це вірити, що працелюбність – це відчуття втоми від роботи, а не якісний результат.

Бути українцем – це дякувати картоплі за можливість виживання і проклинати її за те, що вона є.

Бути українцем – це знати, що посади купуються і пишатися, що ти не податківець, не митник, не "мент". ДАІшник приїжджає на ДТП і вимагає хабара у обох сторін – винуватої та правої. Ще б пак: "я що, дарма сюди їхав?!".

http://www.pravda.co…3/6626536/

Прочитал вот этот текст (полностью по ссылке) и вспомнил нас , россиян и москвичей в том числе , в распроклятые девяностые . Не знаю , можно ли говорить за всех , но я лично по крайней мере и практически весь мой круг общения мыслили о государстве , стране , обществе и самих себе примерно в похожем направлении в те времена .

Как же много воды утекло с тех пор ! И как же мы всё-таки близки друг другу независимо от того , кто кем себя считает ... Одно огорчает - для граждан Украины пока даже света в конце тоннеля не видно . И , ещё обиднее , что даже положительный опыт соседей ровным счётом ничего в их жизни изменить не может . Мы , россияне , хотя бы уже начали понимать , что жизнь может быть совершенно иной . И потихоньку строим будущее для своих детей , а не существуем в парадигме выбора между плохим и ужасным ...