Мені цікаво скільки з Вас, люблячих Україну закордоном, мене доблокує. Тож я скажу те, що я хочу.
Більша частина з Вас живе закордоном, там в далекій Європі Ви любите Україну. Хтось згадує її в печалі, хтось в радості. Але єдине, що Вас об'єднує - це те, що ніхто з Вас не може назвати конкретної дати коли Ви повернетесь до України і будете тут жити, а не гостювати, як, зазвичай, Ви це робите.
Так, це життя, в кожного були свої причини виїхати. Хтось не мав роботи, комусь потрібно було вчити дітей, інші обставини, але найголовнішою обставиною є Ваше відображення у дзеркалі.
Ви ходите у вишиванці в Італії так, ніби хтось забороняв це робити в Україні, або, не дай Бог, забороняє зараз.
Ви ладні писати доноси. Налітати всім разом на одного. Мабуть, десь в генах сидить ця НКВД-ська ДНК. Адже не секрет, що одні з найбільш патріотичних патріотів зараз це колишня партійна номенклатура, яка просто вміє вчасно змінювати взуття. Прізвища називати? Тільки натякну на деяких представників "свободи" та "бют", але ж ні, вони там знищували систему зсередини. Так так. Так само як Ви розбудовуєте Україну в Італії.
Думаєте, повернетесь і що? Хіба тут буде робота? Хіба заробітки будуть такі як в Італії і, найголовніше, чи буде на все вистачати. Тут корупція, а ще ця війна, відсутня медицина. Так, чесно, особисто мені краще хворіти, аніж піти до лікаря, стояти в тих довбаних чергах, з якими, до слова, Ви так боролись.
Я з трепетом дивлюся на всі акції, які проводить діаспора закордоном. Пам'ятаєте Ющенка? Ви стільки всього зробили для України. А Савченко? Ви перші зрадили її. До моменту, поки її не оголосили агентом Кремля. Хто ходив з пікетами за Савченко? Ні, не Ви. Точно не Ви. І в мене ще летять звинування що я не маю своєї думки? Я не стояв з плакатами
#FreeSavchenko
коли це було модно. І не проклинаю її коли змінилась мода.
Ви пересилаєте до України гроші. Висилайте більше. Тут грошей не вистачає - на біноклі, на "бєрци", на автомати, на кулі, на машини, а тим часом хворих дітей і людей не стає менше.
Ви дуже прекрасно розбираєтесь в політиці - знаєте хто патріот, а хто ні. Дуже просто і швидко визначаєте - по вишиванці і ненависті до Росії. А що мені Росія?
Ви створили ідеальні умови за яких українці ненавидять українців - Ви ненавидите мене. В мене український паспорт, я чудово володію українською мовою, у мене дві освіти, за яких я особисто сплачував кошти. Ви розумієте, що Ви загрались в свою довбану війну? Ви вже не відрізняєте хто ворог, а хто друг.
Подивіться на свої міста - вони пустіють. Кожен другий українець мріє виїхати. Ніколи не задумувались чому? А своєї вини не бачили ніколи?
Я сплачую податки з заробітньої плати до бюджету України, а Ви сплачуєте до бюджету Європи. Різницю відчуваєте? Ви утримуєте своїх рідних і все. Ми ж, ті, хто тут живе, утримуємо крім своїх рідних і інших. Своїми податками. Те, що Ви одягнули вишиванку в Італії тут нічого не означає. З Ваших заробітніх плат в Європі тут не виплачують пенсії пенсіонерам, а з моїх виплачують. Втім, Ви і за людей не рахуєте пенсіонерів, які живуть в Донецьку. Бач, хотіли іншої влади. А чим прості люди винні? Але Ви їх ненавидите.
Ви безмежно любите державу Україну, а ніколи не думали за що? Просто Ви ніколи, мабуть, в житті не мали проблем в цій країні.
І про діаспору. Влітку в Тайланді вбили двох тернополян. Не від кращого життя вони туди поїхали, таке життя. Вони не розпалювали вогонь війни. Сумували за Україною, але не робили це так, як робите це Ви, так демонстративно якось і штучно. Коли це сталось це було велике горе для родичів, знайомих, друзів. Рідні пробували достукатись в посольство України, до посла, але всюди були відмови і ніхто не хотів допомагати. Потрібно було зібрати кошти для транспортування урн і всі збирали - друзі, знайомі, але державі було наплювати. Я особисто дзвонив в Міністерство закордонних справ і мені в телефон відповіли:
- Чого дзвониш? Буде інформація - повідомимо.
І знаєте, "скидались" люди, які навіть не знали її. Коли я написав повідомлення відгукнулась лише одна жіночка з діаспори з Європи, з якою я теж не знаходив спільної думки. Дякую і їй за це.
І знаєте від чого аж мурашки по шкірі пішли? Коли почали писали люди з Донецька, Луганська, в мене вони тут є, Ви їх "ватою" звете, сєпарами, Ви, навіть, з ними воюєте. І боляче було читати це:
- Я хочу допомогти, але як я перешлю гроші якщо я "там"? Ніяк.
Ви не приймаєте іншої точки зору. Нуль. Вам вистачає псевдо-патріотів, які кожного дня розповідають Вам про ворогів серед своїх і витягують з Вас гроші. Я Вам кажу, що ця війна - горе для нашого народу, а Ви ще більше підкидаєте дров.
Болить. Сильно. Але не чуєте. І не хочете.