– Останній танк ми прийняли, вже коли грузилися на трали
і їхали в Німеччину. З двох танків ми встигли постріляти.
Настріл машин станом на квітень: перший танк – 40 снарядів, другий – 99, третій 26, четвертий – 36, п’ятий – 13 снарядів.
Із другого танка 50 снарядів стріляли не ми, а комісія, що випробовувала тепловізор. Решту стріляли ми.
Датчик не працює. Відео:
“Запасні деталі доводилося брати
з шостого танка”
– Постріляти ні, але змогли покататися. І вже тоді щодня в одного-двох танків відмовляли системи управління вогнем, хоча ми насправді ще не стріляли. На одному блоки погоріли – довозили з України.
Перед самими змаганнями [Strong Europe Tank Challenge] була пристрілка, всі танки стріляли. Але в перший же день все пішло шкереберть.
- У вашій бригаді на озброєнні стоять випробувані Т-64БВ. Чому на змагання потрібно було їхати на Т-84У – попередній, не надто надійній версії “Оплоту”?
– Можливо, “згори” була задача показати нові танки “Оплот”.
Таких танків, як у нас
(Т-84У “Оплот” – попередня версія Т-84 БМ “Оплот” – “Н”) у 2001 році виготовили десять штук. Зараз залишилося шість, де ще чотири – не знаю. Вони зберігалися на заводі, на базі зберігання, декілька в 92-й бригаді.
Насправді, коли ми були на заводі, нам казали: “У нас “Оплоти” [виготовляються на експорт]
на Таїланд, зачекайте”. За цей час БРЕМ “Атлет” з нуля зібрали, а до наших танків ніхто не мав діла. Ми ходили на завод і просили, щоб їх подивилися.
Зрештою їх подивилися “загально”. Систему керування вогнем ніхто не дивився – запускається, і добре. А те, що відбувається після пострілу, нікого не цікавило. У нас навіть не було запасних деталей – брали їх із шостого танка, який перебуває на заводі.
Варто було б передивитися всі блоки, систему керування, паливну систему. Бо на навчаннях паливо у нас текло рікою. Танки 17 років стояли сухі – баки полущилися, полопалися гумові патрубки, що з’єднують паливну систему. Довелося по ходу замінювати.
Правда, зробили модернізацію – встановили тепловізор, встановили ЕОП
(електронно-оптичний перетворювач – “Н”) третього покоління на приціл командира.
Це агрегат, який повністю входить в систему керування вогнем. Він може дублювати навідника, якщо з ним щось сталося, він може стріляти зі свого місця. Їх встигли встановити лише на два танки. Також камеру заднього виду і драбинки, щоб заходити на танк.
Але все, що вони модернізували, можна було б зробити після змагань і відправити танки на Донбас.
- Ця модернізація стане в нагоді в бою?
– Тепловізор в бою знадобиться. Драбинки – це дрібниця.
Камера заднього виду – це понт, який не потрібен нікому. Вона стоїть збоку, вихлопні гази йдуть якраз на неї – коли машина рухається назад, нічого не видно.
ЕОП на приціл командира з нічним баченням – корисно, але потрібно бодай якесь освітлення, хоча б від місяця. Ми були в лісі – і там нічого не було видно.
GPS встановили.
Не все так погано у нашому танку
- Чим ці танки кращі в бойових умовах, ніж Т-64?
– Набагато кращий двигун. Він настільки потужний, що ми “Абрамсів” і “Леклерків” доганяли.
Відео:
І рух заднім ходом швидкий.
Також на Т-84 є енергоагрегат. Він тихо працює, можна вести вогонь, не запускаючи двигун.
Є модернізації для нічного бою. Водночас, коли я дивився в нічний приціл “Абрамсів”, то наш крок вперед здається невеличким.
Насправді, якщо систему керування вогнем налагодити, то вона буде хороша.
Наш танк найнижчий. І в нас на танку є лопата для риття окопу.
У них
(натовців) танки не можуть стріляти, коли їдуть вперед, а гармата дивиться назад. Наш може. І для бойової готовності їм треба більше часу.
- Як прокоментували іноземні команди провал наших танків?
– Казали, що механізм заряджання – це і добре, і погано. У “Леопардах”, “Абрамсах” немає механізму заряджання. У них є заряджаючий – додаткова людина в екіпажі.
- Представники від заводу зробили якісь висновки після змагань?
– Вони робили доповіді на завод. Немає запасних запчастин на ці танки, тому не знають, як їх ремонтувати. А якщо в бойових умовах зламається, то лишати один і розбирати на деталі для інших?..
“Якби добрали свої бали за стрільбу,
у трійку переможців точно увійшли б”
- Які результати ви показали на етапах, де танки не використовували?
– На них максимально можна було набрати 100 балів.
Ідентифікацію техніки ми здали 24 з 30. На момент завершення були другі з чотирьох.
У розвідці набрали 42 бали з 45 і на фініші мали перше місце.
За медичну допомогу і відновлення пошкодженої техніки були на третьому місці: правильно сказали координати, зробили дев’ять рівнів доповіді за стандартами НАТО, викликали вертоліт.
Якби ми набрали свої бали за стрільбу, як у минулому році з Т-64, то в трійку переможців точно увійшли б.
У минулому році ми в обороні набили більше, ніж теперішній переможець
(німці – “Н”).
З іншого боку, на Т-64 ми б втратили 50 балів на водінні. Одна з вимог вправи – це їхати на повній швидкості заднім ходом. Т-84 заднім ходом може їхати 35 км/год, а Т-64 – до 4 км/год.
У водінні зараз ми зайняли четверте місце, але з першим різниця була незначна – 20 секунд.
“Челленджери” та “Леклерки” – це швидкі танки, але чомусь відстали від нас.
У радіаційному та хімічному зараженні у нас був другий результат.
“Т-84 тепер наші. Але в підрозділі
всі танки мають бути однотипні”
- Ці Т-84 тепер ваші? Стануть на озброєння 14 омбр?
– Їх ще не привезли з Німеччини. Але так, п’ять танків вважаються в нас на озброєнні. Дадуть ще один.
- Це буде шість нових танків. А яка потреба?
– У підрозділі мають бути всі однотипні танки. Потрібно ще чотири.
Але якщо попередні так довго робили, то навіть не знаю, коли з нуля решту зроблять.
У мене два взводи на Т-84, а один – на Т-64. Вони не зможуть виконувати разом бойові завдання через різні швидкості танків.
- Якщо ці шість танків відремонтують і вони будуть у бригаді, коли поїдуть на Донбас?
– Думаю, що після параду на День Незалежності вони будуть на Донбасі. Спершу їх на заводі мають налагодити, а потім випробуємо боєм.
Якраз там і виникне проблема, що у взводах різні танки. Єдиний варіант – одному взводу на Т-64 ставити окремі завдання.